без фото
Текст
Доброго дня. Я Катерина з України, з м.Харків. В мене на руках маленька дитина 3 роки і батьки яким майже по 70 років, і я вдячна Богові за цей скарб, який в мене є Мої батьки через вік і тяжке життя в постійній важкій роботі, яке наклало відбиток на здоров'я, хворіють, особливо мама, в неї дуже хворі ноги, вона може самостійно пройти лише кілька метрів. Але ми добре жили, ми з усім справлялись самі, ніколи не просили допомоги, ми чесно і самовіддано працювали, що б ми мали нормальне життя В нас були кошти, що б забезпечити свою родину і допомагати батькам коштами на життя та дорогі ліки, які їм постійно необхідно приймати. Але ранком 24 лютого війна внесла в наше життя свої корективи. Ми знаходилися в Харкові, почалися обстріли, ми не вірили, що це на довго, думали, що в 21 столітті такий жах просто не може тривати довго, що є принципи війни, за якими мирне населення не повинне постраждати. Та де там Почалось просто пекло, по нас стріляли з усього з чого тільки можна вистрелити, скидували бомби з літаків та бізпелотників, ми ховалися де тільки могли, з маленькою дитиною взимку це було дуже складно, просто не можливо було вчасно реагувати, щоб якось зібрати дитину коли на вулиці мороз а над головою летять ракети та вибухають снаряди. Настав момент коли зникла зачинились всі магазини, аптеки, коли не було чого їсти і пити Але ми вистояли, ми залишилися живі Проте місто й досі обстрілюють, життя повною мірою так і не повернулось до Харкова Ворог не дає ним змоги знову працювати і жити повним життям Поїхати кудись подалі немає фінансової змоги, оренда житла занадто дорога. Жити в масових притулках з маленькою дитиною і хворими літніми батьками це не вихід. Поїхати за кордон без грошей з малою дитиною і хворими батьками які навіть не зможуть самостійно відвідати всі інстанції для оформлення документів теж не можливо. Зараз в основному при роботі і заробітку залишилися люди які мають бізнес пов'язаний з торгівлею харчами, та якийсь інший власний бізнес, роботу знайти дуже важко Можливо скоро ми і знайдемо якусь роботу, але коли це буде і коли буде та перша зарплатня, і головне якою вона буде А жити потрібно зараз і в дечому життя не змінилось, як в раніше потрібно харчування, потрібні ліки, потрібно платити за комунальні послуги, мобільний зв'язок, без якого зараз ніяк, за кредити які були взяті на ремонт квартири до війни, та за все інше щоб забезпечити життя Ми зі всіх сил намагаємося вистояти, намагаємося протриматись, не зламатись,не загинути від ворожих обстрілів Ми були би вдячні за будь-яку допомогу, навіть найменша допомога дала би нам великий шанс вистояти, дочикатися того часу коли ситуація знову дозволить знову стати на ноги, працювати, жити нормальним життям Я хочу, що б моя дитина мала шанс на майбутнє, щоб батьки мали шанс прожити свою не легку старість хоч в якісь, відносній, забезпеченості, хочаб самим необхідним. Ми будемо вдячні будь якій допомозі Якщо Ви вирішити, що зможете допомогти, то ось моя картка в приват банку 5168 7520 0285 5107 .Дякую Я розумію, що такі пости, зокрема мій, можуть дратувати і викликати нерозуміння, як це люди можуть отак просто просити про допомогу І звісно ж, я розумію, що для того аби бути бідним, бути у скруті, потребувати допомоги, не обов'язково бути людиною з Харкова, як я, чи людиною з іншого міста де йдуть бойові дії, що життя і так складне і без війни Але ж, шановні співвітчизники, прошу Вас, поставитися до цього з розумінням, дуже важко жити під постійними обстрілами, а жити ж хочеться, і не кожен має можливість поїхати до іншого міста і почати нове життя, я б з радістю так зробила мовчки, і ні в кого нічого не просила, але в мене не має таких коштів, щоб навіть на місяць подарувати своїй родині спокійне життя без обстрілів і небезпеки кожної хвилини. Тому лишається надіятись, що ми протримаємося, що з нами нічого не станеться, що ще трішки і знову станемо на ноги Тому і звертаєшся за допомогою, тому, що сам нічого наразі не можеш вдіяти, як сильно не хотів би Я навіть у страшному сні не могла уявити, що зі мною може таке статися, що моїй родині доведеться жити одним днем
Харків
Харьковская область
Номер объявления: 656131553
Когда вы позвоните, не забывайте упоминать, что вы нашли это объявление на Bazarok.ua
Звернення
Опубликовано 25 июня 06:32.
Войдите, чтобы связаться с продавцом и получить доступ ко всем функциям сайта
Написать email
Увійти або створити профіль
Текст
Доброго дня. Я Катерина з України, з м.Харків. В мене на руках маленька дитина 3 роки і батьки яким майже по 70 років, і я вдячна Богові за цей скарб, який в мене є Мої батьки через вік і тяжке життя в постійній важкій роботі, яке наклало відбиток на здоров'я, хворіють, особливо мама, в неї дуже хворі ноги, вона може самостійно пройти лише кілька метрів. Але ми добре жили, ми з усім справлялись самі, ніколи не просили допомоги, ми чесно і самовіддано працювали, що б ми мали нормальне життя В нас були кошти, що б забезпечити свою родину і допомагати батькам коштами на життя та дорогі ліки, які їм постійно необхідно приймати. Але ранком 24 лютого війна внесла в наше життя свої корективи. Ми знаходилися в Харкові, почалися обстріли, ми не вірили, що це на довго, думали, що в 21 столітті такий жах просто не може тривати довго, що є принципи війни, за якими мирне населення не повинне постраждати. Та де там Почалось просто пекло, по нас стріляли з усього з чого тільки можна вистрелити, скидували бомби з літаків та бізпелотників, ми ховалися де тільки могли, з маленькою дитиною взимку це було дуже складно, просто не можливо було вчасно реагувати, щоб якось зібрати дитину коли на вулиці мороз а над головою летять ракети та вибухають снаряди. Настав момент коли зникла зачинились всі магазини, аптеки, коли не було чого їсти і пити Але ми вистояли, ми залишилися живі Проте місто й досі обстрілюють, життя повною мірою так і не повернулось до Харкова Ворог не дає ним змоги знову працювати і жити повним життям Поїхати кудись подалі немає фінансової змоги, оренда житла занадто дорога. Жити в масових притулках з маленькою дитиною і хворими літніми батьками це не вихід. Поїхати за кордон без грошей з малою дитиною і хворими батьками які навіть не зможуть самостійно відвідати всі інстанції для оформлення документів теж не можливо. Зараз в основному при роботі і заробітку залишилися люди які мають бізнес пов'язаний з торгівлею харчами, та якийсь інший власний бізнес, роботу знайти дуже важко Можливо скоро ми і знайдемо якусь роботу, але коли це буде і коли буде та перша зарплатня, і головне якою вона буде А жити потрібно зараз і в дечому життя не змінилось, як в раніше потрібно харчування, потрібні ліки, потрібно платити за комунальні послуги, мобільний зв'язок, без якого зараз ніяк, за кредити які були взяті на ремонт квартири до війни, та за все інше щоб забезпечити життя Ми зі всіх сил намагаємося вистояти, намагаємося протриматись, не зламатись,не загинути від ворожих обстрілів Ми були би вдячні за будь-яку допомогу, навіть найменша допомога дала би нам великий шанс вистояти, дочикатися того часу коли ситуація знову дозволить знову стати на ноги, працювати, жити нормальним життям Я хочу, що б моя дитина мала шанс на майбутнє, щоб батьки мали шанс прожити свою не легку старість хоч в якісь, відносній, забезпеченості, хочаб самим необхідним. Ми будемо вдячні будь якій допомозі Якщо Ви вирішити, що зможете допомогти, то ось моя картка в приват банку 5168 7520 0285 5107 .Дякую Я розумію, що такі пости, зокрема мій, можуть дратувати і викликати нерозуміння, як це люди можуть отак просто просити про допомогу І звісно ж, я розумію, що для того аби бути бідним, бути у скруті, потребувати допомоги, не обов'язково бути людиною з Харкова, як я, чи людиною з іншого міста де йдуть бойові дії, що життя і так складне і без війни Але ж, шановні співвітчизники, прошу Вас, поставитися до цього з розумінням, дуже важко жити під постійними обстрілами, а жити ж хочеться, і не кожен має можливість поїхати до іншого міста і почати нове життя, я б з радістю так зробила мовчки, і ні в кого нічого не просила, але в мене не має таких коштів, щоб навіть на місяць подарувати своїй родині спокійне життя без обстрілів і небезпеки кожної хвилини. Тому лишається надіятись, що ми протримаємося, що з нами нічого не станеться, що ще трішки і знову станемо на ноги Тому і звертаєшся за допомогою, тому, що сам нічого наразі не можеш вдіяти, як сильно не хотів би Я навіть у страшному сні не могла уявити, що зі мною може таке статися, що моїй родині доведеться жити одним днем
Харків
Харьковская область
Номер объявления: 656131553
Когда вы позвоните, не забывайте упоминать, что вы нашли это объявление на Bazarok.ua